Що робити, якщо у дитини почалася панічна атака?
Що робити, якщо у дитини почалася панічна атака?
Через жахливі події війни діти, на жаль, можуть періодично відчувати напади панічної атаки. Як ефективно боротися з цими нападами і чим допомогти дитині?
Панічна атака – це раптовий напад сильного страху без видимої причини. Це не обов?язково жах перед реальною небезпекою – панічна атака може статися з будь-ким, будь-де і будь-коли. І діти, на жаль, не виключення.
Розпізнати панічну атаку можна за наступними симптомами: пришвидшення серцебиття, тремтіння кінцівок чи усього тіла, задишка або утруднене дихання, сильне потовиділення, спазми в животі або нудота, біль у грудях, головний біль, запаморочення, озноб або жар, оніміння тощо.
Якщо у дитини почався приступ паніки, спершу зарадьте фізичним симптомам, а далі намагайтеся повернути її до реальності.
Психологиня Світлана Ройз радить діяти таким чином:
- Прискорене серцебиття та дихання – попросіть дитину зробити кілька глибоких вдихів, а потім дихати разом з вами повільно та глибоко, так, щоб видих був довшим за вдих.
- Тремтіння – потрясти руками, а потім усім тілом, наче собака, яка струшує з себе воду.
- Зоровий контакт – намагайтеся зловити погляд дитини і утримувати його.
- Комунікація – говоріть спокійно, повільно, звичними дитині фразами, звертайтеся на ім'я.
- Дія – дайте що-небудь попити.
- Переключити увагу – попросіть у деталях описати якийсь предмет поруч або порахувати людей в одязі певного кольору.
- Фіксування безпеки – промовте, що все добре, що було складно, але ви впоралися, а потім разом відновіть хронологію подій.
Допомогти вгамувати страх дитині допоможе встановлення зорового контакту, обійми (лише за згодою дитини), визнання факту, що дитина злякалася, має на це право, і ви їй допоможете, ви поруч. А от чого НЕ варто робити, то це просити дитину заспокоїтися і не боятися, знецінювати її емоції фразами типу "нічого страшного", трусити дитину за плечі, плескати перед її обличчям в долоні і, звісно ж, давати ляпаса. Це не допоможе, а може ще більше загострити стан дитини. Крім того, вона буде відчувати провину за свій страх і не буде бачити в дорослому людину, яка реально може їй допомогти.
