Роль логоритміки у формуванні мовлення
Логоритміка використовується як різновид логопедичного впливу на розвиток мовлення дітей. Насправді ж на таких заняттях використовується цілий комплекс корекційно – розвиткових вправ, які позитивно впливають не лише на мовлення, а й на координацію, загальну і дрібну моторику, фонематичний слух, слухову пам`ять, просторове орієнтування, артикуляційні можливості, творчі здібності, відчуття темпу та ритму, формування дихання, розвиток сили голосу. Уявіть скільки корекційних цілей ми можемо розвивати виконуючи вправи з логоритміки.
Чому логоритміка така важлива. Бо саме в певному ритмі, в певному темпі під музику дитина промовляє певні склади, слова, фрази чи цілі віршовані тексти і це все впливає на її розвиток. Ви мене запитаєте: а якщо дитина не мовленнєва, вона не вимовляє звуки, що з нею робити на логоритміці. Починаємо з найменшого – формування ритму ( простукування, проплескування), гра на шумових інструментах. Якщо у дитини не виходить грати ви берете руку дитини в свою руку і з нею відтворюєте ритм, або гра на бубнах, брязкальцях. Потім добавляємо певний звук (спочатку голосний) і теж вчимо його простукувати, потім проспівувати (сажу дитину перед собою, включаю мелодію Новікової – Іванцової і співаємо голосні), а потім уже беремо приголосний і теж простукуємо і відтворюємо в певному ритмі і темпі склад, наприклад: (ма – мА, ба-ба) в цей час проплескуємо. Тому, логоритмічні ігри і вправи є одні з важливих і корисних технік саме для запуску і розвитку мовлення. Головним інструментом на логоритміці є рухи та звукове супроводження (музика, пісні та мелодії). Але потрібно правильно підбирати рухи і музичний матеріал. Бо ми розуміємо, що є діти з нормотиповим розвитком, де ми можемо включити цікаву якусь пісню і перетворити її на логоритміку, і є діти, які мають порушення і для цих дітей веселі ритмічні пісні можуть не підходити. Тому з такими дітками ми в першу чергу працюємо над розвитком ритму.
Ще у внутрішньоутробному періоді (6-7 міс) дитина починає розрізняти звуки. Дитина починає відчувати ритм, відчувати емоційний стан своєї мами, хвилюється вона чи не хвилюється, відчувати як у неї б`ється серце. Тобто, на цьому етапі у дитини починає формуватися слухове розрізнення і ритм, і це є дуже важливо. Коли мама вагітна вона може вже покращувати і допомагати дитині формувати ритм. І коли дитина народиться то ритмова сторона мовлення і взагалі ритм він буде покращуватися. Буде покращуватися слухове сприйняття, буде формуватися артикуляція мовлення (дитина буде гуліти). Потім завдяки ритму з гуління дитина переходить в лепіт. А з лепету буде перехід в слова. Якщо слухове сприйняття, артикуляційна моторика, ритм не доформовані, цього переходу і не відбувається. Тому зараз ми дуже часто зустрічаємо дітей, які можуть гуліти в 2 роки, можу казати деякий лепет,але переходу в слова так і не відбувається. І як наслідок тоді діти в 5-6 років мають порушення фонематичного сприйняття, порушення звуковимови, складова структура не відповідає віковій нормі, дитина не може зробити звуко – буквенний аналіз слів.
Тому, важливо дітям до року включати пісеньки, співати колискові, проговорювати віршики «Кую – кую чобіток», «Сорока – ворона». Навіть коли мама качає ліжечко чи коляску вже тоді у дитини починає формуватися ритм. Мама співає і колише відповідно до ритму пісні. Або наприклад, коли більш швидка музика, а дитина в цей час сидить у мами на колінах, то відповідно до музики мама і підчукикує її. Коли до року дитині робимо масаж, його також можна робити ритмічно, проговорюючи віршик, включати різні пісні і робити поглажування, натискання під музику. Це буде покращувати розуміння ритму, розуміння власного тіла, сенсорні відчуття, а якщо це все проговорюється віршиками, то складатиметься тісний емоційний зв`язок з мамою.
Щодо темпу, то без його формування дитина не зможе розуміти темп музики, не зможе розрізняти мовлення оточуючих і як наслідок дитина не зможе розуміти і розрізняти власний темп мовлення. Яким чином ми можемо формувати і розвивати темп. Можна, наприклад використовувати сенсорні доріжки, де дитині потрібно буде під швидку музику бігти, а під повільну йти. Або дитина лежить і ми беремо сенсорні м`ячики і промасажовуємо під музику (швидко або повільно).
Слухомовленнєва пам`ять є також дуже важливою для формування мовлення. Вона допомагає запам`ятовувати послідовність звуків. Дитина не зможе відтворювати почуте без розвиненої слухомовленнєвої пам`яті. Це база без якої дитина не буде опрацьовувати звукову інформацію, і як наслідок така дитина не розумітиме мовлення.
Працюючи з дітьми над формуванням ритму, темпу, силу голосу я використовую методично – практичний посібник Ольги та Дарини Дем`яненків «Темп. Плавність. Ритм». Тут зібрані артикуляційні римівки на перемикання артикуляційних положень та рухів. Рухові римівки на перемикання рухів дрібної моторики. Ритмізовані рядочки на чергування звуконаслідувань оплесків (барабан – бум) клацань пальцями (дудочка – ду). Вправи на вимову голосних тихо і голосно та мелодійні римівки. Наприклад на відпрацювання звуків В і Д – це звуки раннього онтогенезу і слів 1 го типу складової структури під мелодію Новікової – Іванцової. Просимо дитину відтворити ритм (б`ю у барабан). Спочатку від простих рухів – стукнули двома руками 1 раз і підняли руки , 2 рази стукнули і підняли руки, 3 рази стукнули і підняли руки. Здається, що тут складного стукнути і підняти руки, але є діти яким це дуже важко зробити. Або така послідовність дій. Поторохтіти маракасом 2 рази, далі барабаном 2 рази і 2 рази підняли руки від плечей догори (при цьому проговорюємо раз, два).
Незабуваємо про ігровий момент. Якщо наприклад індивідуальне заняття з дитиною молодшого та середнього дошкільного віку, то ми говоримо подивися, хто у нас сьогодні на занятті. Ведмідь. Він сумний, бо голодний. Ніяк не може потрапити в будинок де є мед, давай йому допоможемо потрапити в будинок. Давай зробимо ось так: і показуємо як потрібно торохтіти маракасом (1,2). Не відкриваються двері. Потрібно ще постукати ось так раз - два (стук 2 рази в барабан). Я постукала, а тепер ти стукай. І дитина повторює. Трішки привідкрились двері, але ведмедик ще не може потрапити в будинок. Давай зробимо ось так (показую як підняти руки вгору від плеча раз – два). Ось тут ми працюємо із темпом, із ритмом і із слухомовленнєвою пам`яттю.
Ще дуже важливо формувати у дітей поняття «голосно – тихо». Можемо робити такі завдання: «коли звучить музика голосно, дитина чи діти залазять на драбинку, коли тихо пролазить по тунелю чи через обруч». Або наприклад перейти перешкоди. Коли звучить голосна музика, дитина переступає через вищі перешкоди, а коли тиха через низькі перешкоди. Тому логоритмічні заняття доцільно проводити в спортивному залі чи кабінеті ЛФК де є відповідні атрибути.
Потрібно формувати у дітей розуміння кількості звучання. Якщо у неї немає розуміння кількості звучання то і не буде розуміння кількості складів у слові. Тому починаємо з проплескування, простукування. А з дітьми старшого дошкільного чи молодшого шкільного віку можна виконувати наприклад ось таку вправу: я дзвоню в дзвіночок а дитина повинна повторити певний склад скільки разів, стільки продзвенів дзвіночок або викласти склади скільки разів, стільки продзвенів дзвінок.
Якщо брати в цілому логоритмічне заняття то давайте поговоримо про його будову. З чого починати і чим закінчувати. Логоритмічне заняття розпочинається з ритмічної розминки. Незалежно від того мовленнєва дитина чи не мовленнєва, для того, щоб зацікавити дітей, щоб діти розім’ялися та відчули ритм. Це можуть бути руханки, які ви показуєте, а дитина відтворює. Потім підключаємо музично – ритмічні вправи. Коли діти рухаються за педагогом під музику в певному ритмі чи темпі. Це вправи на відбиття певного ритму на музичних інструментах: брязкальцях, бубоні, металофоні, губній гармошці. Також може бути слухання музики або пісні, але пісня має бути недовга. Це може бути і спів. Якщо дитина не мовленнєва то ви співаєте, а дитина якщо й не наспівує за вами, то може просто рухати губами і імітувати, що вона співає. І починати потрібно з голосних звуків, а потім складів, слів. І це супроводжувати рухами (проплескування, простукування, протупування). Підключаємо вправи на розвиток моторики пальців рук. Адже науково доведено, що зона руки дуже широко представлена в головному мозку і перебуває в тісній взаємодії з мовленнєвими ділянками. Мовлення – це наші руки до ліктя. Підключаємо вправи на розвиток мовленнєвих мімічних рухів (коли ми просимо дітей подути, чи подути в дудку, чи надути щоки). Для розвитку мовного дихання ми можемо попросити дитину подути на вітрячок,подути на пір`я, дути на м`ячик, застосувати трубочки в яких дують, на день народження і з них вилітає щось. Це можуть бути і вправи для язика, губ. Далі безпосередньо проводиться сама гра (рухлива, дидактична, яка присвячена певній лексичній темі). І заключна хода під марш спокійного характеру. Чому саме марш, бо у ньому чітко прослідковується ритм і темп. Чому спокійного, тому, що коли дитина далі йде на якесь заняття чи уроки дитина має заспокоїтись, а не йти перезбудженою.
Хочу зазначити, що в заняттях використовується принцип поступового ускладнення матеріалу по всім розділам лексичних тем. Основою занять може бути: казковий сюжет, уявна подорож або екскурсія, дидактичні ігри, фольклорні джерела. У склад ігрових завдань додається пізнавальний матеріал.
Для кого корисна логоритміка? Ну по – перше для діток у яких є заїкання, які мають мовні проблеми (швидко або повільно розмовляють), які мають затримку мовлення, які мають недостатню розвинену моторику та координацію рухів.
Хто може проводити логоритмічне заняття? Логопед і музичний керівник, логопед і вихователь, логопед і вчитель, логопед і реабілітолог.
