6 березня - європейський день логопеда
6 березня світ відзначатиме європейський день логопеда (терапевта мови та мовлення). Цей день присвячений підвищенню обізнаності про важливість роботи логопедів та їхнього внеску в розвиток мовлення людей різного віку.
Особливе місце серед провідних діячів освіти і науки, насамперед, дефектологічної, належить українському вченому, психіатру, педагогу, громадському діячу Івану Олексійовичу Сікорському. Вплив його постаті на розвиток теорії і практики спеціальної освіти в Україні вагомий. Значна частина наукових праць Івана Олексійовича стала бібліографічною рідкістю.
Майже пів століття, з 70-х рр. XІХ до початку XX сторіччя, ім’я психіатра, доктора медицини, професора Івана Олексійовича Сікорського було широко відоме не тільки в медичних та університетських колах України й Європи, а ще й у літературному світі. Учений зі світовим ім’ям відомий у двох подобах. Як медик, теоретик і практик психіатрії, педагог, психолог, автор сотні праць, фахових статей, що публікувалися в найпрестижніших наукових журналах; учасник міжнародних медичних конгресів, на яких виступав з доповідями та про які писав і друкував звіти. Та як гуманітарій — знавець вітчизняної історії й літератури, закордонної філософії; автор серії робіт, у яких піддав психіатричному аналізу життя й творчу діяльність великих письменників та філософів. Плідна діяльність і багатогранна творчість обумовлюються, звичайно, не лише різнобічною обдарованістю Івана Олексійовича, жагучою любов’ю до науки, неймовірною працьовитістю, але й унікальною професійною підготовкою, яку йому пощастило одержати.
З офіційних документів відомо, що вчений народився 26 травня 1842 року в селі Антонові Сквирського повіту Київської губернії в родині православного священика.
Більша частина життя Івана Олексійовича Сікорського була тісно пов’язана з Києвом, а найбільші наукові та творчі здобутки – з університетом Св. Володимира, до якого 1 січня 1885 року Іван Олексійович був призначений екстраординарним професором на кафедру систематичного та клінічного вивчення нервових та душевних хвороб. У листі Ради університету на ім’я піклувальника Київського навчального округу (від 19 червня 1885 р.) не тільки констатується факт призначення Івана Олексійовича на посаду екстраординарного професора, але й пропонується підтримати пропозицію, яка внесена ним відразу ж після вступу на посаду – про створення при Київському військовому шпиталі клінічного відділення нервових і психічних хвороб. Рада університету з самого початку визнала цей проект украй плідним і прийшла до думки, що очолити нове відділення міг би сам І. О. Сікорський. Крім того, адміністрація університету вирішила розширити коло потенційної «клієнтури» молодого професора й порекомендувала надати йому право приймати на базі цього відділення не тільки військовослужбовців, але й цивільних хворих.
На базі Олександрівської лікарні незабаром дійсно відкрився такий бажаний професором заклад, як клініка нервових хвороб Університету Св. Володимира. Проведений аналіз літературних джерел не виявив точних відомостей щодо часу її відкриття в наявних документах. Однак на підставі інформації, що міститься в статті одного з учнівІвана Олексійовича Сікорського, можна припустити, що клініка була створена та очолена Іваном Олексійовичем у 80-90-х роках XІХ століття. Перше зі свідчень існування клініки датоване 24 січня 1890 р.
24 січня 1889 р. Іван Олексійовичі був переведений в ординарні професори Університету Св. Володимира. У тому ж році опублікував велику наукову монографію «Про заїкання», яка досі є безцінним посібником для логопедів. Поки ніхто не зміг так детально описати види судом при заїканні.
26 жовтня 1908 р. виголосив урочисту промову з нагоди відкриття товариства. У тому ж році з ініціативи товариства в Києві було створено новий вищий навчальний заклад – Фребелівский жіночий педагогічний інститут, і його першим директором теж став І. О. Сікорський. Поява цього навчального закладу стала важливою віхою в розвитку вітчизняної педагогіки, зокрема дефектології. Після Жовтневої революції Київський Фребелівский інститут і ряд інших педагогічних установ увійшли до складу Київського інституту народної освіти, на базі одного з факультетів якого в 30-ті роки був створений діючий і понині Київський педагогічний інститут (нині – УДУ імені М. П. Драгоманова).
Окрім лікарсько-педагогічного інституту для дітей із психічними порушеннями та Фребелівського жіночого педагогічного інституту, він став засновником Психіатричного товариства й Товариства тверезості у місті Києві, був почесним членом багатьох учених товариств на батьківщині й закордоном. Він залишив велику кількість друкованих праць, з-поміж яких – «Загальна психологія», «Психіатрія», «Душа дитини», «Основи виховання та навчання», «Виховання у віці першого дитинства», «Основи психології», які заклали основу багатьом напрямкам, течіям як наукового, так й громадського життя не лише в Україні, а й в багатьох інших країнах світу.
Помер учений 14 лютого 1919 року, похований на Байковому цвинтарі в Києві. Його син, Ігор Сікорський, емігрував та став видатним авіаконструктором.
Ще кілька цікавих, але маловідомих фактів про І.О. Сікорського.
Не так багато людей знає про те, у 1890 році вчений придбав великий триповерховий будинок в одному з найдавніших районів Києва за адресою: вул. Велика Підвальна, 15б (ще за життя Івана Олексійовича вулиця була перейменована на Ярославів Вал). Будинок не дерев’яний, а цегельний, що для Києва тих часів було нововведенням. У цьому плані Іван Олексійович не стільки йшов у ногу з часом, як випереджав його, як мінімум, на один крок. Водночас Іван Олексійович виділявся серед інших киян не тільки ультрасучасним підходом до житла.
Крім цегляного будинку, він до середини 1890-х років мав одну із найбільших у всьому місті приватних бібліотек. Історія цих книжкових зборів – особлива й дуже важлива сторінка в його біографії. Початок збирання бібліотеки датується ще студентськими роками. Іван Олексійович здобував книги й витрачав на них всі свої заробітки. Бібліотека завжди утримувалася в повному порядку. З перших же років збирання бібліотеки був складений каталог, в який охайно вносилася кожна нова книга. В 1893 році був виданий друкований каталог бібліотеки І.О. Сікорського.
