РІЗНОВИДИ ПАТОЛОГІЙ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ
1. Захворювання нервової системи:
- дитячий церебральний параліч;
- міопатія;
- тяжкі порушення опорно-рухового апарату після перенесеного поліомієліту, полірадикулоневрита, інших нейроінфекцій.
2. Вроджена патологія опорно-рухового апарату:
- вроджений вивих стегна;
- кривошия;
- клишоногість, плоскостопість та вальгусна деформація стоп;
- аномалії розвитку хребта (сколіоз);
- артрогрипоз (вроджені вади зовнішності).
- недорозвинення і дефекти кінцівок; та ін.
3. Набуті захворювання і пошкодження опорно-рухового апарату:
- травми спинного і головного мозку, кінцівок;
- поліартрит;
- захворювання скелета (остеомієліт, пухлини кісток і ін.);
- системні захворювання скелета (рахіт, хондродистрофія).
Порушення функцій опорно-рухового апарату спостерігаються у 5-7% дітей і можуть носити як вроджений, так і набутий характер. Відхилення в розвитку дітей з такою патологією відрізняються значною різноманітністю і можуть мати різну ступінь вираженості. Провідним у дітей із порушеннями опорно-рухового апарату є руховий дефект – затримка формування, недорозвинення, порушення або втрата рухових функцій. Рухові розлади у таких дітей супроводжуються порушеннями психіки і мовлення.
Незважаючи на те, що опорно-рухова система, здавалося б, є найміцнішою структурою нашого організму, в дитячому віці вона найбільш вразлива. Саме в дитинстві та підлітковому віці виявляють такі патології як кривошия, плоскостопість, сколіоз, кіфоз та інші порушення постави. І якщо, вчасно не вжити належних заходів, для усунення вроджених або набутих у дитини дефектів, в зрілому віці його можуть очікувати куди більш важкі наслідки: міжхребетні грижі, остеохондроз та ін.
Для того, щоб уникнути або максимально скоригувати порушення опорно-рухового апарату, необхідно розуміти причини їх виникнення.
Наприклад, така поширена патологія як кривошия — це захворювання шийного кістково-м’язового апарату, що виявляється неправильним положенням голови у дитини і обмеженням її рухливості. Саме вроджена кривошия є однією з причин розвитку у дитини сколіозу, оскільки, намагаючись надати голові вертикального положення, малюк починає піднімати плечі і сутулитися.
Звичайно ж, сколіоз розвивається і по ряду інших причин: слабка постава дитини, відсутність регулярної фізичної активності, тривале проведення часу за комп’ютером, неправильне положення тіла, в той час як дитина сидить.
Основоположним фактором у виникненні деформації хребетного стовпа є слабкість м’язів, що оточують хребет, через що вони не можуть виконувати свою опорну функцію.
М’язова слабкість також сприяє розвитку плоскостопості у дитини. Вроджена плоскостопість виникає як результат слабкості сполучної тканини стопи, через, що м’язи і зв’язки стопи невзмозі сформувати правильний вигин. Також плоскостопість може розвинутися, якщо м’язи стопи недостатньо стимулюються зовнішнім середовищем, наприклад, внаслідок невдало підібранного взуття.
Чим небезпечна плоскостопість?
• Проблеми з гомілковостопними суглобами: вивихи, підвивихи;
• Проблеми з колінами: артрити, артрози, травми зв'язок, менісків;
• Скручування таза і викривлення хребта;
• Болісні головні болі;
• Підвищена стомлюваність;
• Погіршення зору.
І це далеко не повний список...
Вальгусна деформація стоп в дитячому віці може стати не тільки причиною формування неправильної ходи, в результаті цієї патології стопа перестає виконувати свою основну роль амортизатора і захищати хребет від підвищених фізичних навантажень при бігові, ходьбі, під час занять спортом.
Не варто думати, що при вальгусних порушеннях можна обійтися звичайними фізичними вправами, вони підійдуть лише для підтримки нормального стану ніжки. Тільки спеціальний ЛФК при вальгусній деформації стопи допоможе швидко і ефективно вирішити проблему.
Перераховані захворювання опорно-рухового апарату у дітей на ранніх стадіях піддаються повній корекції, а на більш пізніх, наприклад сколіоз III-IV ступеня, зовнішній дефект і ймовірність розвитку ускладнень можна звести до мінімуму.
