Що таке безбар'єрність?
З 25 по 31 травня 2026 року в Україні вдруге проходитиме Національний тиждень безбар’єрності – ініціатива, спрямована на привернення уваги суспільства до потреби створення доступного середовища та рівних можливостей для всіх громадян, підвищення обізнаності про рішення та реформи у контексті формування безбар’єрних просторів, сервісів та інформації, а також сприяння розвитку культури поваги та гідності.
Національний тиждень безбар’єрності відбувається в межах реалізації Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні до 2030 року, розробленої за ініціативи першої леді Олени Зеленської та на виконання Указу Президента України. Стратегія передбачає забезпечення рівних прав та можливостей для всіх людей у самореалізації, зайнятості, пересуванні, сервісах, продовженні освіти, спілкуванні, дозвіллі та розвитку.
Безбар’єрність – суспільна норма, в рамках якої кожну людину приймають, поважають і цінують незалежно від походження, статі, віку, фізичних особливостей, трудової зайнятості, інших особливостей та індивідуальних ознак, а при прийнятті рішень влада, бізнес, громада враховує інтереси всіх суспільних груп, в тому числі малочисельних.
Безбар’єрність має на меті усунути бар’єри у шести основних напрямках: фізичному, суспільному, економічному, освітньому, цифровому та інформаційному.
В рамках Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року, Міністерство соціальної політики реалізує два флагманські проєкти:
- вдосконалення системи забезпечення допоміжними засобами реабілітації – як інструменту комфортного життя навіть після травми;
- послуги “Раннє втручання” – допомога молодим батькам, чия дитина має порушення чи ризик їхньої появи.
Додаткові програми та послуги для побудови безбар’єрного суспільства:
- запрацювала оновлена послуга “Муніципальна няня”, яка дозволяє батькам дітей з інвалідністю та батькам ВПО за рахунок держави найняти няню, щоб вільний час присвятити пошуку роботи, перенавчанню чи закриттю своїх базових потреб.
- впровадження послуги підтриманого проживання за принципом “гроші ходять за людиною”, коли отримувач соціальної послуги може сам обрати надавача, зі спеціального рахунку оплатити його роботу та самостійно розпоряджатися власним життям.
- робота над Стратегією активного довголіття, коли люди старшого віку можуть залишатися соціально активними та залученими до суспільного та економічного життя, без ейджизму.
